Що врятує українську економіку: АПК, нове виробництво чи «тінь»

Цей рік наша економіка закінчить в мінусі. Кабмін очікує падіння ВВП на 4,8%, МВФ - на 7,7%, а найбільш песимістичні вітчизняні експерти не виключають і більш серйозного скорочення.

S&P, приміром, прогнозує падіння світового ВВП у цьому році на 2,4%. Єврокомісія говорить про цьогорічне скорочення економіки єврозони на рекордні 7,7%. І це для нас – шокуючий сигнал. За результатами минулого року на країни ЄС припадає 45,1% зовнішніх товарних поставок України і 28,1% всього експорту послуг. Просідання європейської економіки означатиме скорочення попиту, в тому числі і на наші товари.

Крім того, через карантин і зниження доходів населення впаде і внутрішній попит, який останні роки залишався головним драйвером зростання українського ВВП. Тож, цьогорічні перспективи очевидні.

Але вплив окремих негативних факторів може виявитись не таким значним. Водночас перед нашою країною відкриються нові експортні можливості. І це може вивести Україну на якісно новий етап розвитку. Питання лише в тому, чи зможемо ми скористатися вікном можливостей?

Як пояснює член Ради НБУ Віталій Шапран, карантин формує відкладений попит і його вага в літні місяці може бути доволі відчутною.

І тут на користь наших підприємців зіграє відмінність від західного українського споживчого менталітету. Приміром, в Штатах навіть після полегшення карантинних заходів третина американців, згідно з опитуваннями, не збирається відвідувати торгові центри.

Коли минулого тижня Німеччина дозволила відкривати невеликі магазини, клієнти проігнорували такий дозвіл і продовжили скуповуватись дистанційно. Данці під час локдауну скоротили витрати домогосподарств на такі послуги, як поїздки і розваги, на 80%. При цьому, данські економісти вважають, що люди в сусідній Швеції, яка не закрилася, скоротили витрати приблизно на стільки ж.

Приміром, в 2014 р рівень тіньової економіки, за даними МЕРТ, в Україні виріс одразу на 7 процентних пунктів. В порівнянні з 2013 роком - до 42% від ВВП і став рекордним з 2007 р. Саме тоді офіційний ВВП впав на 6,6%. Приблизно на тому ж рівні тіні залишалася і у наступному, 2015 р (40% ВВП), коли офіційна економіка впала на 9,8%.

Натомість у 2018 р, коли економіка знову показала непогані результати (+ 3,3%), рівень тіні, за підрахунками МЕРТ, вперше за 10 років знизився до 30% ВВП.

Зрозуміло, що збільшення рівня нелегальної економіки негативно відіб'ється на бюджетних доходах, але дозволить пережити кризу багатьом підприємцям.

НБУ очікує на середню ціну на нафту марки Brent у цьому році на рівні $35 за барель. Управління енергетичної інформації при Міністерстві енергетики США - $33 за барель.

Оптова ціна бензину в Європі вже впала приблизно на 30%. За словами директора консалтингової групи А-95 Сергія Куюна, вартість бензину в Україні з початку року також вже зменшилась майже на третину. А якщо нинішня ситуація на європейських ринках протримається місяць – ми побачимо А-95 і по 16 грн.

Така ситуація дозволить Україні зменшити витрати на закупівлю палива, а відтак – і валютні витрати. А це сприятиме вирівнюванню торговельного балансу.

Подальше зниження цін на пальне також здешевить енергоресурси для бізнесу, що, позитивно відіб'ється на собівартості продукції вітчизняної продукції.

Щоправда, через падіння цін на нафту скоротяться надходження до бюджету від ренти на видобуток.

Загалом же, за словами Михайла Кухара, від'ємний торговий баланс за результатами року зменшиться з $5 млрд. до $3 млрд. Допоможе цьому:

За даними Всесвітньої продовольчої програми ООН, до кінця цього року в світі кількість людей, що голодують, може зрости вдвічі. Найбільше, як вважають експерти цієї організації, постраждають країни Африки і Близького Сходу, а також країни, які критично залежать від продовольчого експорту. Адже через пандемію поставки продовольства можуть бути зірвані.

Зважаючи на такі перспективи, окремі країни вже збільшують витрати на закупівлю продовольства.

Гроші будуть спрямовані на закупівлю рису, цукру, сої і кукурудзи. Перелік продуктів може бути розширено відповідно до потреб продовольчої безпеки.

Державне зернове агентство Єгипту (GASC) підписало угоду з Міжнародною Ісламською торговою фінансовою корпорацією (ITFC) про фінансування закупівель пшениці і цукру на суму $100 млн на період пандемії COVID-1.

І країною, що забезпечує світ цим стратегічним продуктом, може стати Україна. Минулого року доля агропродукції в структурі українського експорту становила близько 40%. Цьогоріч, зважаючи на зростаючий попит, ця доля може збільшитись.

Згідно з квітневим звітом Міжнародної ради по Зерну (IGC), обсяг світового виробництва зерна в 2020-21 маркетинговому році прогнозується на рівні 2,218 млрд. т. А от обсяги споживання у цьому ж періоді прогнозуються на рівні 2,222 млрд. т, тобто дефіцит очевидний.

Українська зернова асоціація (УЗА) прогнозує, що в цьому році Україна може зібрати 92,6 млн т. зернових та олійних проти 94 млн т. у минулому році. На експорт ми зможемо направити 55,6 млн т, що лише на 2,8% менше, ніж торік. При цьому варто враховувати, що минулий рік був рекордним для українських аграріїв.

За словами заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тараса Качки, на додаток до нинішніх обсягів експорту Україна може постачати фактично всі ключові групи аграрної продукції.

Але, щоб зайняти нові ніші, Україні потрібно пожвавити співпрацю з іноземними державами щодо додаткових експортних продовольства.

Існує ряд нових ринків, які є найбільш привабливими для збуту української продукції. Перший — ринок Європи, другий — Єгипту, через який Україна може зайти в Північну Африку, третій — Китай і Південно-Західна Азія, четвертий — Близький Схід. Допомагати в освоєнні цих ринків мають торгові аташе або представники. Як мінімум, в цих п'яти регіонах має бути по представнику.

Україна вже висловила своє бажання приєднатися до дискусій G20 щодо світової продовольчої безпеки. Про це очільник МЕРТ Ігор Петрашко заявив на брифінгу 5 травня.

Вирішити це завдання можна саме зараз, коли у світі активізувався перегляд виробничих ланцюжків. Зупинка роботи китайських підприємств змусила світових гігантів прискоритися з виведенням своїх виробництв з Китаю. Виробництво повертається на батьківщину, тобто, в розвинені країни чи ближче до клієнта (в тому числі, в країни, які знаходяться в безпосередній близькості до європейських кордонів).

Навіть більше, ситуація, що склалася, дає нам часовий лаг для такої перебудови.

За цей час Україна має домовитись з ключовими світовими виробниками про налагодження випуску їхньої продукції на вітчизняних промислових потужностях і створити систему стимулів, яка б дозволила розвивати власне виробництво з високою доданою вартістю.