Чи зможуть наші заробітчани працювати на Європу з дому

Цього року падіння обсягу світової торгівлі може скласти від 13% до 32%. Такий прогноз Всесвітньої торгової організації нещодавно оприлюднив Bloomberg.

Причиною цього стануть масові розриви звичних торговельних зв'язків через вимушену ізоляцію цілих країн. А вибудована система поділу праці дала колосальний збій.

Міжнародний поділ праці був вигідним як багатим, так і країнам, що розвиваються. Для перших розміщення виробництва в країнах з дешевою робочою силою дозволяло помітно знижувати собівартість продукції.

Для других така залученість забезпечувала швидке економічне зростання за рахунок нарощування експорту. Саме так змогли швидко піднятися, наприклад, Південна Корея, Тайвань і Китай, за якими тепер міцно закріпився статус світової фабрики.

Подібний розподіл праці забезпечував вибухове зростання міжнародної торгівлі. Між 1980-м і 2011 роком оборот торгівлі товарами в поточних цінах зріс майже в дев'ять разів, а глобальний ВВП - тільки у 3,42 рази.

Однак в останні кілька років, ще до пандемії, намітилися нові тенденції в організації виробництва. Головні причини – бажання розвинених країн зупинити світову експансію Китаю і диверсифікувати джерела поставок.

Субсидії та податкові преференції США дозволили відкрити тисячі нових робочих місць за рахунок решоринга (повернення виробничих підприємств, раніше виведених за межі країни).

Скажімо, у 2017 р. тільки в обробній промисловості Штатів виникло додатково 170 тис. робочих місць. Порівняно з 2016 р., кількість оголошень про набір на роботу в цьому секторі зросла на 52 %, а порівняно з 2010 р. – на 2800 %!

Наприклад, ближче до європейських кордонів розташовується швейне виробництво: європейські магазини вже не бажають чекати місяцями, доки нові колекції морем доставлять з Китаю.

Виробники побутової техніки при визначенні локації виробництва все частіше враховують фактор "індивідуалізоване масове виробництво". Коли клієнт, замовляючи у інтернеті, наприклад, холодильник, обирає певну модель, але з певними змінами за своїм смаком (в автомобілебудуванні це прийнято давно вже).

Однак, той же клієнт знову ж таки не захоче чекати кілька місяців, доки товар прибуде з Китаю.

Відхід з країн з традиційно дешевою робочою силою вже не здатний погіршити конкурентні позиції.

Південнокорейська Samsung перебралася до В'єтнаму ще в 2014 році, щоб заощадити ресурси. Інші фірми, що працюють у сфері високих технологій, наслідують її приклад.

За оцінками оглядача видання Луїса Касаля, компанії закінчать повністю відділятися від Китаю до середини 2021 р.

Пандемія зміцнила рішучість світових лідерів сприяти перегляду виробничих ланцюжків. І це цілком зрозуміло.

Наприклад, США зрозуміли весь жах становища в лютому 2020, коли коронавірус лютував в Китаї: 97% антибіотиків, споживаних населенням Штатів, надходить з КНР. І 80% фармацевтичних інгредієнтів для виробництва ліків – звідти ж.

Слідом за Штатами свою залежність від КНР виявили Японія, Великобританія, Південна Корея, Німеччина, Франція, Іспанія. Причому це стосувалося не тільки таблеток, але й інших життєво важливих сфер. Тому зараз розглядаються нові заходи з решорингу.

За оцінками старшого наукового співробітника Інституту фінансових досліджень при університеті Женьмінь Лю Цзикіна, що приводиться китайською Global Times, «повернутися на батьківщину підприємства США і Японії погодяться лише в разі, якщо уряди готові їм оплатити не тільки демонтаж обладнання, але і його перекидання на нове місце і установку».

Японський уряд вже погодився допомогти своїм компаніям перебратися з Китаю. Кабінет Сіндзо Абе оголосив про виділення 240 мільярдів ієн ($2,2 млрд) в якості компенсації витрат на переїзд.

При цьому було підкреслено, що левова частка суми (220 млрд ієн) призначена для тих компаній, які переведуть своє виробництво на батьківщину.

Звичайно, говорити про те, що Китай втратить свій статус світової фабрики, не доводиться. Хоча б тому, що далеко не всі готові згортати виробництво в Піднебесній.

Скажімо, проведене в середині березня опитування серед 25 найбільших підприємств показало, що більшість американських компаній в Китаї поки що не планують переносити виробництво в інші частини країни або за кордон через коронавірус, пише Reuters з посиланням на результати опитування.

Тим не менше, Китай вже готує себе до іншої ролі в міжнародному поділі праці.

Цього року Пекін планує випустити новий план розвитку цифровізації "Стандарти Китаю-2035", який визначить те, як буде працювати наступне покоління технологій — від телекомунікацій до штучного інтелекту.

Ці правила повинні будуть прийняти і держави, що приєдналися до "Одного поясу — одного шляху". У Штатах побоюються, що подібна ситуація призведе до технологічної залежності країн від Пекіна, пише CNBC.

Завоювати нові позиції наша країна може і в результаті активізації процесів решоринга. Наприклад, для України реально поборотися за можливість розмістити в себе швейне виробництво, орієнтоване на європейський ринок.

Три чверті з опитаних 188 топ-менеджерів фешн-індустрії вважають, що до 2025 р. в галузі відбудеться докорінний перелом на користь ніаршоринга - перенесення бізнес-процесів в країни, розташовані в географічній близькості від замовника.

Такі результати дослідження міжнародної консалтингової компанії McKinsey "Виробництво одягу повертається додому?", проведеного в жовтні 2018 р. В дослідженні McKinsey як потенційний регіон для ніаршоринга згадується в цілому Східна Європа.

Нарешті, Україна може надати або створити виробничі потужності для випуску товарів з високою доданою вартістю. Про це в своєму недавньому інтерв'ю говорив радник глави ОПУ Ігор Уманський.

Вбудовування у нові виробничі ланцюжки дозволило б уряд вирішити відразу два заявлених ними завдання - створити нові робочі місця і залишити вдома наших заробітчан.