Така модель передбачає, що основне фінансування йде від податкових надходжень. Причому гроші медустанови і лікарі отримують від держави через приватні контролюючі компанії. Така система діє, зокрема, у Великій Британії, Ірландії, Данії, Португалії, Італії, Греції, Іспанії. ДМС доповнює цю систему і, перш за все, дозволяє виграти час, якщо терміново потрібна, наприклад, якась операція. Її можна зробити і через держмедицину, але доведеться почекати пів року-рік.
«В основному нашою системою я задоволений, – говорить Британський айтішник Ендрю Роджер. – Я думаю, що вона хороша для таких речей, як пологи, онкозахворювання. Мій дядько був хворий на рак і отримав справді першокласне лікування».
Згідно зі звітом агентства «Блумберг» «Найбільш ефективна охорона здоров'я: країни» (Most Efficient Health Care: Countries / Bloomberg Visual Data 2013), у Великій Британії медицина фінансується з бюджету на 85 %. При цьому держава покриває 82,4 % від усіх медпослуг. Витрати на охорону здоров'я становлять 7,7 % ВВП.
Решта 15% грошей йдуть через ДМС. Всі заможні люди в Англії, за словами Роджера, мають приватні медстраховки. Їх вигідно купувати і тим людям, хто хоче зробити операцію з видалення катаракти, наприклад, або має якісь інші специфічні проблеми зі здоров'ям, які вимагають постійного лікування.
«Я минулого року мав приватну медстраховку. Мені вона не коштувала нічого. Я отримав її як бонус від роботодавця. Мені запропонували обрати: або медстраховку, або страховку на авто. Я обрав перше», – розповідає британець.
При приватній моделі фінансування медицини медпослуги переважно надаються на платній основі. Все регулюється ринком. Лікарі отримують дуже високі доходи. Гроші йдуть з особистих заощаджень громадян або через ДМС. Держава покриває тільки лікування безробітних, незаможних і пенсіонерів. Така система існує в США, Ізраїлі та Південній Кореї.
Зокрема, в США з найдорожчою медициною в світі її фонд формується на 40% через ДМС, на 20% з особистих грошей і на 40% з держскарбниці для незаможних. Держава покриває 49% від усіх медпослуг, видатки бюджету становлять 9,1% ВВП.
Роботодавці, як правило, пропонують своїм співробітникам ДМС. Роджер, який понад 10 років працював у США, отримував її через свого роботодавця – компанію Oracle. Страховка коштувала $15 000 на рік, при цьому $10 000 платив роботодавець, решту – сам айтішник.
«Кожен візит до лікаря обходився мені зі страховкою в $25. Без страховки я став би банкрутом – каже Роджер. – Коли моя дружина народжувала, це коштувало мені $300 зі страховкою. Медицина в США шалено дорога. В Англії система набагато краща».
Страхова модель фінансування медицини передбачає обов'язкове Медичне страхування (ОМС) для більшості громадян, яке є головним джерелом надходження грошей. Кожен платить фіксований відсоток від своїх доходів і має доступ до широкого спектру медпослуг. ДМС застосовується для додаткових опцій, наприклад, візитів до стоматолога.
Така система працює у Франції, Нідерландах, Австрії, Бельгії, Швейцарії, Японії, Канаді. Але її основоположником стала Німеччина, яка ввела ОМС ще в 1883 році. У цій країні вид страховки залежить від доходів громадян. Якщо людина заробляє менше ніж 54 900 євро на рік, то вона зобов'язана оформити поліс ОМС. Внесок становить 15,5% від річного доходу без вирахування податків і сплачується щомісяця. Причому половину цієї суми платить роботодавець. Якщо дохід вищий, то людина вільна обирати, яку страховку оформляти — приватну або державну.